Поради психолога

Психологічна робота в Барському професійному будівельному ліцеї Вінницької області

Соколик Марина Ігорівна - практичний психолог

 

 Всесвіт безмежний.

У ньому багато яскравих зірок.

І одна, з них, це ти!

Унікальна, неповторна, Людина!

Проблеми, над якими працює практичний психолог:

«Психолого-педагогічна підтримка збереження психосоматичного здоров’я учнів ліцею. Профілактика дезадаптацій»

Робота практичного психолога Барського професійного будівельного ліцею базується на «Положенні про психологічну службу в системі освіти України».

Головними завданнями психолога є: 

-   сприяння повноцінному розвитку, навчанню та вихованню учнів;

-   створення умов для формування навичок до саморозвитку та самовиховання.

Хто такий психолог?

Це людина, в якої не все ідеально, але все по-справжньому.

З ким працює психолог?

З нормальними людьми, в яких, як і в інших людей, іноді виникають труднощі.

Основні види роботи практичного психолога ліцею:

1.            Консультаційна робота

2.            Психодіагностична робота

3.            Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота

4.            Психологічна просвіта

5.            Організаційно-методична робота

6.            Зв’язки з громадськістю

7.            Головна ідеологія психологічної служби – це «супровід» дитини по її життєвому шляху. Це рух разом з нею, поруч із нею, іноді – трохи попереду, якщо треба пояснити можливі шляхи. Ми не можемо змінити внутрішній світ людини без його власної волі, власного бажання, але ми можемо взаємодіяти, пропонуючи різні шляхи вирішення тих або інших завдань чи проблем. Ми організовуємо співробітництво, спрямоване на самопізнання та самовдосконалення людини.

Відповідно до проблеми, над якою працює практичний психолог, вирішуються наступні завдання. 

  1. Сприяння збереження психофізичного здоров’я учнів ліцею.
  2. Формування у ліцеїстів системи знань про психологічні якості особистості, спілкування, навичок самопізнання та саморегуляції, створення умов для продуктивного розвитку внутрішнього світу.
  3. Розвиток в учнів творчих здібностей, формування навичок самоосвіти і саморегуляції особистості.
  4. Забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення: дослідження індивідуальних особливостей ліцеїстів; вивчення психологічних особливостей класних колективів ліцею, їх психологічного клімату; проведення корекційно-розвивальної роботи.
  5. Участь у виховній роботі ліцею.
  6. Проведення роботи з питань оптимізації навчально-виховного процесу.
  7. Формування у батьків системи знань про особливості психофізичного розвитку дітей, культури взаємостосунків.
  8. Систематичне підвищення власної психологічної та професійної компетентності.

Дочірні категорії

  • батькам

    ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГУМАНІСТИЧНОГО

    ПІДХОДУ ДО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

               

    1.           Основну увагу слід приділяти не стільки корекції поведінки дитини, скільки налагодженню з нею довірливих стосунків.

    2.           Дитину треба поважати і любити, незважаючи на її вади.

    3.           Вчинки дитини треба не засуджувати, а аналізувати й розуміти.

    4.           Важливо ставити перед дитиною конкретні вимоги й давати чіткі пояснення, чому в конкретній ситуації слід діяти так, а не інакше.

    5.           Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнюючи її з іншими однолітками.

    6.           Помилки дитини — це, насамперед, помилки того, хто виховує.

    7.           Треба уважно слухати дитину, заохочувати її ділитися своїми турботами, співчувати їй під час розмови, схиляти до прийняття правильного рішення.

    8.            Психолог-гуманіст Росе Кембел рекомендує: << Коли дитина порушує правила поведінки, запитайте насамперед себе, що дитині потрібно, чого їй не вистачає? >>

    9.           Доведено, що дитина сприймає поведінку педагога(батьків) як зразок для наслідування. Дорослий повинен бути для зразком у всьому.

           

           

                            Поради батькам щодо спілкування з підлітками:

     

                        більше семи фраз поспіль — це вже така лекція;

                        спілкуючись із підлітком пам'ятайте: ваша розмова має бути діалогом;

                        наберіться терпіння, не перебивайте, не тягніть із нього слова, не закінчуйте за нього речення

                        спілкування із підлітком, поверніться до нього обличчям, дивіться в очі; якщо це з якихось причин неможливо, ввічливо вибачтесь, як перед дорослим. Будьте впевнені, він запам'ятає таке манеру і поважатиме своїх співбесідників;

                        ви роздратовані... Охолоньте, перш ніж розпочати розмову;

                        пам'ятайте, розмови віч-на-віч підвищують ваші шанси почути дуже цікаву одкровення;

                        ставте тільки обдумані запитання. Майте на увазі, що запитання, яке починається зі слів “А чому ти...”, як правило, викликає бажання захищатися, особливо у підлітка;

                        обов'язково розказуйте підлітку про себе, про свої справи, проблеми. Поцікавтеся його думкою щодо них;

                        увечері згадайте що-небудь, що мало відбутися сьогодні в житті підлітка — контрольна, неприємна зустріч і запитайте, як вони пройшли;

                        не заважайте підлітку відчувати те, що він відчуває. Навіть якщо вам не зрозуміло, чому він такий засмучений, не намагайтеся заспокоїти його. Згадайте себе у його віці й реакцію на слова батька: “Який дріб'язок! Хіба це привід для плачу?”. Кожна людина має право на емоції: і ви, і ваша дитина безперечно також;

                        закрийте газету, вимкніть телевізор, телефон. Відкладіть усі свої справи і думки «на потім» і зосередьтеся на підлітку, коли він із вами розмовляє;

                        намагайтеся під час серйозних розмов із підлітком не виправляти його вимову, граматику і лексику. Дійдіть до суті того, про що він веде мову.

    Демонструйте йому ваше розуміння, співпереживання, готовність прийти на допомогу;

                        якщо до вас звертаються : “Мамо (тату), знаєш що?”, сядьте зручніше і запитайте: “Що?”.

             

    Чого не можна робити, спілкуючись із підлітком

           

    1.           Застосувати насилля, крики і глузування.

    2.           Застосовувати епітети, які б принижували його гідність.

    3.           Ображатись і демонстративно не розмовляти з підлітком цілими днями.

    4.           Ігнорувати його думки щодо власного здоров'я, планів на майбутнє, дозвілля, кишенькових грошей.

     

                            Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні

                   

    Якщо дитина зазнає постійної критики, вона вчиться звинувачувати.

    Якщо дитина бачить ворожість, вона вчиться битись.

    Якщо з дитини насміхаються, вона буде нерішучою.

    Якщо дитину постійно присоромлюють, вона почуватиметься винною.

    Якщо до дитини терпимі — вона вчиться бути терпимою.

    Якщо дитину підтримують — вона вчиться впевненості.

    Якщо дитину хвалять — вона вчиться цінувати інших.

    Якщо з дитиною поводяться справедливо — вона вчиться справедливості.

    Якщо дитина почувається в безпеці — вона вчиться довіряти.

    Якщо дитину приймають і поводяться з нею по-товариськи — вона вчиться бачити любов у цьому світі.

                                  

    ПРАВИЛА ПОКАРАННЯ

    1.           Покарання не має шкоди здоров'ю — ані фізичному ані психічному. Воно має бути корисним.

    2.           Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що надто м'які, довірливі та нерішучі. Ніякої  “ профілактики ”, ніяких покарань «про всяк випадок»!

    3.           За один раз - одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

    4.           Краще не карати, ніж карати із запізненням.

    5.           Покарали — пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі повини  — ані слова. Не зважайте дитині почати життя спочатку.

    6.           Без приниження. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, покарання не подіє, а зашкодить.

    7.           Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.

     

     

     

  • соціальні питання
  • психологічні поради