Поради психолога

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГУМАНІСТИЧНОГО ПІДХОДУ

 ДО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

1.Основну увагу слід приділяти не стільки корекції поведінки дитини, скільки налагодженню з нею довірливих стосунків.

2.Дитину треба поважати і любити, незважаючи на її вади.

3.Вчинки дитини треба не засуджувати, а аналізувати й розуміти.

4.Важливо ставити перед дитиною конкретні вимоги й давати чіткі пояснення, чому в конкретній ситуації слід діяти так, а не інакше.

5.Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнюючи її з іншими однолітками.

6.Помилки дитини — це, насамперед, помилки того, хто виховує.

7.Треба уважно слухати дитину, заохочувати її ділитися своїми турботами, співчувати їй під час розмови, схиляти до прийняття правильного рішення.

8.Психолог-гуманіст Росе Кембел рекомендує: <<Коли дитинапорушує правила поведінки, запитайте насамперед себе, що дитині потрібно, чого їй не вистачає?>>

9. Доведено, що дитина сприймає поведінку педагога(батьків) як зразок для наслідування. Дорослий повинен бути для зразком у всьому.

Поради батькам щодо спілкування з підлітками:

   більше семи фраз поспіль — це вже така лекція;

  спілкуючись із підлітком пам'ятайте: ваша розмова має бути діалогом;

 наберіться терпіння, не перебивайте, не тягніть із нього слова, не закінчуйте за нього речення

  спілкування із підлітком, поверніться до нього обличчям, дивіться в очі; якщо це з якихось причин неможливо, ввічливо вибачтесь, як перед дорослим. Будьте впевнені, він запам'ятає таке манеру і поважатиме своїх співбесідників;

    ви роздратовані... Охолоньте, перш ніж розпочати розмову;

 пам'ятайте, розмови віч-на-віч підвищують ваші шанси почути дуже цікаву одкровення;

 ставте тільки обдумані запитання. Майте на увазі, що запитання, яке починається зі слів “А чому ти...”, як правило, викликає бажання захищатися, особливо у підлітка;

 обов'язково розказуйте підлітку про себе, про свої справи, проблеми. Поцікавтеся його думкою щодо них;

 увечері згадайте що-небудь, що мало відбутися сьогодні в житті підлітка - контрольна, неприємна зустріч і запитайте, як вони пройшли;

  не заважайте підлітку відчувати те, що він відчуває. Навіть якщо вам не зрозуміло, чому він такий засмучений, не намагайтеся заспокоїти його. Згадайте себе у його віці й реакцію на слова батька: “Який дріб'язок! Хіба це привід для плачу?”. Кожна людина має право на емоції: і ви, і ваша дитина безперечно також;

 закрийте газету, вимкніть телевізор, телефон. Відкладіть усі свої справи і думки «на потім» і зосередьтеся на підлітку, коли він із вами розмовляє;

 намагайтеся під час серйозних розмов із підлітком не виправляти його вимову, граматику і лексику. Дійдіть до суті того, про що він веде мову.

Демонструйте йому ваше розуміння, співпереживання, готовність прийти на допомогу;

 якщо до вас звертаються : “Мамо (тату), знаєш що?”, сядьте зручніше і запитайте: “Що?”.

Чого не можна робити, спілкуючись із підлітком

1. Застосувати насилля, крики і глузування.

2. Застосовувати епітети, які б принижували його гідність.

3.  Ображатись і демонстративно не розмовляти з підлітком цілими днями.

4.  Ігнорувати його думки щодо власного здоров'я, планів на майбутнє, дозвілля, кишенькових грошей.

Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні

 Якщо дитина зазнає постійної критики, вона вчиться звинувачувати.

Якщо дитина бачить ворожість, вона вчиться битись.

Якщо з дитини насміхаються, вона буде нерішучою.

Якщо дитину постійно присоромлюють, вона почуватиметься винною.

Якщо до дитини терпимі — вона вчиться бути терпимою.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться впевненості.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться цінувати інших.

Якщо з дитиною поводяться справедливо — вона вчиться справедливості.

Якщо дитина почувається в безпеці — вона вчиться довіряти.

Якщо дитину приймають і поводяться з нею по-товариськи — вона вчиться бачити любов у цьому світі.

ПРАВИЛА ПОКАРАННЯ

1. Покарання не має шкоди здоров'ю — ані фізичному ані психічному. Воно має бути корисним.

2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що надто м'які, довірливі та нерішучі. Ніякої  “профілактики”, ніяких покарань «про всяк випадок»!

3. За один раз - одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

4.  Краще не карати, ніж карати із запізненням.

5.Покарали - пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі повини - ані слова. Не зважайте дитині почати життя спочатку.

6. Без приниження. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, покарання не подіє, а зашкодить.

7. Дитина не повинна боятися покарання, вона має боятися не вашого гніву, а вашого засмучення.